LT Jo Šventenybė Visuotinis patriarchas Baltramiejus [rodyti]

Jo Šventenybė Visuotinis patriarchas Baltramiejus

Konstantinopolio Fanaro kvartale, kuklioje Šventojo Jurgio katedroje, nuo 1991 m. tarnauja Visuotinis patriarchas Baltramiejus. Per daugiau kaip tris dešimtmečius jo vardas tapo neatsiejamas nuo pastangų stiprinti Ortodoksų Bažnyčios vienybę, atkurti komunistinių režimų sugriautą bažnytinį gyvenimą, plėtoti krikščionių dialogą, ginti religijos laisvę ir priminti apie žmogaus atsakomybę už Dievo kūriniją.

Visuotinis patriarchas yra pirmasis tarp lygių Ortodoksų Bažnyčių vadovų. Jis nėra „ortodoksų popiežius“ ir nevaldo kitų Vietinių Bažnyčių, tačiau dėl Konstantinopolio sosto istorinės ir kanoninės padėties jam tenka ypatinga visos Ortodoksų Bažnyčios telkimo, koordinavimo ir vienybės tarnystė.

Kelias į patriarcho tarnystę

Būsimasis patriarchas gimė 1940 m. Imbroso saloje, dabartinėje Turkijoje, ir gavo Demetrijo Arhondonio vardą. Pradinį ir vidurinį išsilavinimą įgijo Imbrose ir Stambule, o teologiją studijavo garsiojoje Chalkės teologijos mokykloje.

Vėliau studijas tęsė Popiežiškajame Rytų institute Romoje, Ekumeniniame institute Bosė mieste Šveicarijoje ir Miuncheno universitete. Jo pagrindinė akademinių tyrimų sritis buvo kanonų teisė. Be gimtosios graikų ir turkų kalbų, patriarchas moka italų, vokiečių, prancūzų ir anglų kalbas, taip pat klasikinę graikų ir lotynų kalbas.

1961 m. jis buvo įšventintas diakonu, o 1969 m. – kunigu. 1973 m. tapo Filadelfijos metropolitu, 1990 m. – Chalkedono metropolitu. 1991 m. spalį Šventasis Sinodas išrinko jį 270-uoju Konstantinopolio arkivyskupu. Tų pačių metų lapkričio 2 d. jis buvo iškilmingai įvesdintas į Visuotinio patriarcho sostą.

Oficialus jo titulas – Konstantinopolio–Naujosios Romos arkivyskupas ir Visuotinis patriarchas.

Bažnytinio gyvenimo atkūrimas

Patriarcho Baltramiejaus tarnystės pradžia sutapo su didelėmis permainomis Vidurio ir Rytų Europoje. Žlugus komunistiniams režimams, Bažnyčios atgavo laisvę, tačiau kai kuriose šalyse jų bendruomenės, dvasininkų rengimas ir administracinė santvarka buvo beveik sunaikinti. Visuotiniam patriarchatui teko padėti atkurti bažnytinį gyvenimą ir spręsti ilgai slopintas kanonines problemas.

Albanija

Komunistinėje Albanijoje religija buvo uždrausta, bažnyčios uždarytos arba sunaikintos, o dvasininkai persekiojami. Atkūrus religijos laisvę, Visuotinis patriarchatas į šalį pasiuntė metropolitą Anastasijų Janulatą. 1992 m. jis tapo Tiranos ir visos Albanijos arkivyskupu.

Vadovaujant arkivyskupui Anastasijui, Albanijos Ortodoksų Bažnyčia atkūrė parapijas, vienuolynus, dvasininkų rengimą, švietimo ir socialinės pagalbos įstaigas. Šis atgimimas tapo vienu ryškiausių bažnytinio gyvenimo atkūrimo po komunistinio persekiojimo pavyzdžių. Arkivyskupas Anastasijas mirė 2025 m.; jo įpėdiniu išrinktas arkivyskupas Joanas.

Arkivyskupas Anastasijas ir patriarchas Baltramiejus — Albanijos arkivyskupas Anastasijas ir Visuotinis patriarchas Baltramiejus. Nuotrauka: Romfea.gr.

Estija

Estijos Apaštališkoji Ortodoksų Bažnyčia autonomiją iš Visuotinio patriarchato buvo gavusi 1923 m., tačiau sovietinės okupacijos metais jos veikla šalyje buvo nutraukta. Estijai atkūrus nepriklausomybę, dalis ortodoksų parapijų paprašė atkurti iki okupacijos galiojusią bažnytinę santvarką.

1996 m. Visuotinis patriarchatas atnaujino 1923 m. Tomo galiojimą ir atkūrė autonominės Estijos Apaštališkosios Ortodoksų Bažnyčios veiklą. Šis sprendimas sukėlė rimtą ginčą su Maskvos patriarchatu ir keliems mėnesiams nutrūkusią eucharistinę bendrystę. Estijoje ir toliau veikia dvi skirtingoms jurisdikcijoms priklausančios ortodoksų struktūros.

Ukraina

Nepriklausomybę atkūrusioje Ukrainoje kelis dešimtmečius greta veikė tarpusavyje nebendravusios ortodoksų bendruomenės. Visuotinis patriarchatas, gavęs vyskupų, dvasininkų, tikinčiųjų ir Ukrainos valstybės kreipimusis, 2018 m. pradėjo kanoninį procesą, kuriuo siekta atkurti bažnytinę vienybę ir suteikti Ukrainos Bažnyčiai autokefaliją.

2018 m. spalį Visuotinio patriarchato Sinodas patenkino Filareto Denysenkos ir Makarijaus Maletyčiaus apeliacijas ir atkūrė juos bei jų sekėjus į bažnytinę bendrystę. Tų pačių metų gruodį Kyjive įvyko Vienijimosi susirinkimas, kuris išrinko Kyjivo ir visos Ukrainos metropolitą Epifanijų. 2019 m. sausio 6 d. patriarchas Baltramiejus įteikė jam Tomą – oficialų dokumentą, suteikiantį Ukrainos Ortodoksų Bažnyčiai autokefaliją.

Šis sprendimas tapo vienu reikšmingiausių ir daugiausia įtampos sukėlusių patriarcho Baltramiejaus tarnystės įvykių. Maskvos patriarchatas 2018 m. nutraukė eucharistinę bendrystę su Konstantinopolio patriarchatu. Prasidėjus plataus masto Rusijos karinei invazijai 2022 m., patriarchas Baltramiejus viešai pasmerkė Rusijos agresiją, nuosekliai rėmė Ukrainos suverenitetą ir ragino siekti teisingos taikos.

Ukrainos Ortodoksų Bažnyčios autokefalijos Tomas.

Ortodoksų vienybės ir susirinkimiškumo tarnystė

Viena svarbiausių patriarcho Baltramiejaus tarnystės krypčių – sudaryti sąlygas Vietinėms Ortodoksų Bažnyčioms tartis dėl visoms rūpimų klausimų. 1992 m. jis pirmą kartą sukvietė Ortodoksų Bažnyčių vadovų sinaksę. Iki 2016 m. tokie susitikimai įvyko šešis kartus.

1992 m. Ortodoksų Bažnyčių vadovų sinaksė.

Šios sinaksės nėra virš Vietinių Bažnyčių esanti valdžios institucija. Tai susitikimai, kuriuose Bažnyčių vadovai gali drauge svarstyti bendrus klausimus, derinti veiksmus ir ieškoti sutarimo. Juos sušaukia Visuotinis patriarchas, vykdydamas Konstantinopolio sostui tenkančią vienybės ir koordinavimo tarnystę.

Ilgų pasirengimų vaisiumi tapo 2016 m. Kretoje įvykęs Šventasis ir Didysis Ortodoksų Bažnyčios susirinkimas – pirmasis tokio masto visuotinis ortodoksų susirinkimas šiais laikais. Jam pirmininkavo patriarchas Baltramiejus. Dalyvavo dešimt iš keturiolikos tuomet visuotinai pripažintų Vietinių Ortodoksų Bažnyčių; Antiochijos, Rusijos, Bulgarijos ir Sakartvelo Bažnyčios paskutinėmis savaitėmis nusprendė neatvykti.

Susirinkimas priėmė dokumentus apie Bažnyčios misiją šiuolaikiniame pasaulyje, santuoką, pasninką, santykius su kitais krikščionimis ir ortodoksų gyvenimą kraštuose, kuriuose vienu metu veikia skirtingoms jurisdikcijoms priklausantys vyskupai.

Šventasis ir Didysis Ortodoksų Bažnyčios susirinkimas Kretoje — Malda 2016 m. Šventojo ir Didžiojo Ortodoksų Bažnyčios susirinkimo Kretoje metu.

Tokiuose kraštuose veikia kanoninių ortodoksų vyskupų asamblėjos. Jas nuspręsta steigti 2009 m. Šambėzy vykusioje tarportodoksinėje konferencijoje, o Kretos susirinkimas jų veiklą patvirtino. Asamblėjos padeda skirtingų Vietinių Bažnyčių vyskupams vienoje šalyje drauge spręsti sielovados, švietimo, socialinės tarnystės ir bendro viešo liudijimo klausimus.

JAV kanoninių ortodoksų vyskupų asamblėja — JAV kanoninių ortodoksų vyskupų asamblėjos posėdis. Nuotrauka: assemblyofbishops.org.

Patriarchas Baltramiejus ir Lietuva

Patriarcho Baltramiejaus tarnystė tiesiogiai susijusi ir su Lietuvos patriarchalinio egzarchato istorija.

Penki Maskvos patriarchato Lietuvoje iš kunigų luomo pašalinti dvasininkai pasinaudojo kanonine apeliacijos teise ir kreipėsi į Visuotinį patriarchą. 2023 m. vasario 17 d. Konstantinopolio Bažnyčios Šventasis Sinodas jų apeliacijas patenkino, panaikino skirtas bausmes, grąžino juos į kunigų luomą ir priėmė į Visuotinio patriarchato jurisdikciją.

2023 m. kovą patriarchas Baltramiejus pirmą kartą oficialiai lankėsi Lietuvoje. Vilniuje jis susitiko su dvasininkais ir tikinčiaisiais, Lietuvos valstybės vadovais, religinių bendruomenių atstovais ir pasirašė bendradarbiavimo susitarimą su Lietuvos Respublikos Vyriausybe. Vizito metu patriarchas pabrėžė religijos bei sąžinės laisvę ir paskelbė apie siekį sudaryti sąlygas Visuotinio patriarchato bažnytinei struktūrai Lietuvoje veikti.

Vėliau Lietuvoje buvo įsteigtas Visuotinio patriarchato egzarchatas. Jo bendruomenėse meldžiamasi lietuvių, ukrainiečių, baltarusių, rusų ir kitomis kalbomis. 2026 m. birželį patriarchas Baltramiejus vėl lankėsi Vilniuje ir meldėsi su Egzarchato bendruomene; tuo metu patriarchaliniu egzarchu Lietuvoje jau tarnavo Tamiso vyskupas Panaretas.

Krikščionių vienybė, dialogas ir taika

Patriarchas Baltramiejus tęsia savo pirmtakų pradėtą dialogą su kitomis krikščionių Bažnyčiomis. Visuotinis patriarchatas dalyvauja teologiniuose dialoguose su Romos Katalikų Bažnyčia, Anglikonų Bendrija, liuteronais, reformatais, Senosiomis Rytų Bažnyčiomis ir kitomis krikščionių tradicijomis.

Šių pokalbių tikslas nėra nutylėti tikėjimo skirtumus. Jais siekiama geriau suprasti vieniems kitus, įveikti istorinius nesutarimus ir, kiek įmanoma, drauge liudyti Evangeliją bei tarnauti žmogui. Patriarchas taip pat nuosekliai dalyvauja dialoge su judaizmo ir islamo atstovais, ypač kai kalbama apie taiką, religinę laisvę, ekstremizmo įveikimą ir pagarbą žmogaus orumui.

„Karas religijos vardu yra karas prieš religiją.“

Atsakomybė už Dievo kūriniją

Dėl ilgamečio dėmesio aplinkosaugai patriarchas Baltramiejus dažnai vadinamas „žaliuoju patriarchu“. Jis išplėtojo savo pirmtako patriarcho Dimitrijo pradėtą Bažnyčios tarnystę kūrinijos apsaugos srityje ir padėjo ekologijos klausimams tapti svarbia Ortodoksų Bažnyčios viešojo liudijimo dalimi.

Patriarcho Baltramiejaus požiūriu, aplinkos krizė nėra vien techninė ar ekonominė problema. Ji atskleidžia ir dvasinę krizę – žmogaus negebėjimą matyti pasaulį kaip Dievo dovaną, saikingai naudotis jo gėrybėmis ir rūpintis silpniausiais, kurie pirmieji nukenčia nuo taršos bei klimato kaitos.

„Kai žmonės naikina Dievo kūriniją, pažeidžia žemės vientisumą ir teršia planetos vandenis, dirvožemį bei orą, visa tai yra nuodėmė.“

Jo iniciatyva rengti tarptautiniai ekologiniai simpoziumai, suburiantys teologus, mokslininkus, politikus ir aplinkosaugos veikėjus. Nuo 2012 m. istorinėje Chalkės teologijos mokykloje taip pat rengiamos Chalkės ekologijos konferencijos; penktoji tokia konferencija įvyko 2022 m.

Chalkės ekologijos konferencija — Chalkės ekologijos konferencijos plakatas. Šaltinis: halkisummit.com.

Vienybės tarnystė permainų laikais

Patriarcho Baltramiejaus tarnystė vyksta laikotarpiu, kai Ortodoksų Bažnyčia susiduria su karais, nacionalizmu, migracija, sekuliarizacija ir sudėtingais kanoniniais ginčais. Jo sprendimai ne visada sutinkami vienodai ir kai kurie jų sukėlė gilių konfliktų. Tačiau visose pagrindinėse jo veiklos srityse galima įžvelgti tą pačią kryptį: siekį, kad Ortodoksų Bažnyčios neliktų uždaros savyje, o drauge liudytų Kristų, gintų žmogaus laisvę ir orumą, tarnautų taikai bei saugotų Dievo kūriniją.

Pagrindiniai šaltiniai ir tolesnis skaitymas

EN His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew [show]

His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew

Since 1991, Ecumenical Patriarch Bartholomew has served at the modest Cathedral of Saint George in the Phanar district of Constantinople. Over more than three decades, his name has become closely associated with efforts to strengthen the unity of the Orthodox Church, rebuild ecclesiastical life devastated by communist regimes, advance Christian dialogue, defend religious freedom, and remind humanity of its responsibility for God’s creation.

The Ecumenical Patriarch is first among equals among the heads of the Orthodox Churches. He is not an “Orthodox pope” and does not govern the other Local Churches. Yet, owing to the historical and canonical position of the throne of Constantinople, he has a special ministry of gathering, coordination, and service to the unity of the whole Orthodox Church.

The path to the patriarchal ministry

The future Patriarch was born Demetrios Arhondonis in 1940 on the island of Imbros, in present-day Türkiye. He received his primary and secondary education in Imbros and Istanbul, and studied theology at the renowned Theological School of Halki.

He continued his studies at the Pontifical Oriental Institute in Rome, the Ecumenical Institute at Bossey in Switzerland, and the University of Munich. His principal academic field was canon law. In addition to his native Greek and Turkish, the Patriarch speaks Italian, German, French, and English, as well as classical Greek and Latin.

He was ordained a deacon in 1961 and a priest in 1969. In 1973 he became Metropolitan of Philadelphia, and in 1990 Metropolitan of Chalcedon. In October 1991, the Holy Synod elected him the 270th Archbishop of Constantinople. On 2 November of that year, he was solemnly enthroned as Ecumenical Patriarch.

His formal title is Archbishop of Constantinople–New Rome and Ecumenical Patriarch.

Rebuilding ecclesiastical life

The beginning of Patriarch Bartholomew’s ministry coincided with profound changes in Central and Eastern Europe. With the collapse of communist regimes, Churches regained their freedom, but in some countries their communities, clergy formation, and administrative structures had been almost destroyed. The Ecumenical Patriarchate was called upon to assist in rebuilding ecclesiastical life and resolving long-suppressed canonical problems.

Albania

In communist Albania, religion had been prohibited, churches closed or destroyed, and clergy persecuted. After religious freedom was restored, the Ecumenical Patriarchate sent Metropolitan Anastasios Yannoulatos to the country. In 1992 he became Archbishop of Tirana and All Albania.

Under Archbishop Anastasios, the Orthodox Church of Albania rebuilt parishes, monasteries, clergy education, schools, and social-service institutions. This revival became one of the most striking examples of ecclesiastical reconstruction after communist persecution. Archbishop Anastasios died in 2025 and was succeeded by Archbishop Joan.

Archbishop Anastasios and Patriarch Bartholomew — Archbishop Anastasios of Albania and Ecumenical Patriarch Bartholomew. Photo: Romfea.gr.

Estonia

The Estonian Apostolic Orthodox Church had received autonomy from the Ecumenical Patriarchate in 1923, but its activity within Estonia was suppressed during the Soviet occupation. After Estonia restored its independence, a number of Orthodox parishes asked that the ecclesiastical order in force before the occupation be restored.

In 1996, the Ecumenical Patriarchate reactivated the 1923 Tomos and restored the activity of the autonomous Estonian Apostolic Orthodox Church. The decision caused a serious dispute with the Moscow Patriarchate and an interruption of Eucharistic communion lasting several months. Two Orthodox structures belonging to different jurisdictions continue to operate in Estonia.

Ukraine

For several decades after Ukraine regained independence, Orthodox communities that were not in communion with one another existed side by side. Having received petitions from bishops, clergy, faithful, and the Ukrainian state, the Ecumenical Patriarchate began a canonical process in 2018 aimed at restoring ecclesiastical unity and granting autocephaly to the Church of Ukraine.

In October 2018, the Synod of the Ecumenical Patriarchate accepted the appeals of Filaret Denysenko and Makariy Maletych and restored them and their followers to ecclesiastical communion. In December of the same year, a Unification Council was held in Kyiv and elected Metropolitan Epiphaniy of Kyiv and All Ukraine. On 6 January 2019, Patriarch Bartholomew presented him with the Tomos, the official document granting autocephaly to the Orthodox Church of Ukraine.

This decision became one of the most consequential and contentious events of Patriarch Bartholomew’s ministry. In 2018, the Moscow Patriarchate severed Eucharistic communion with the Ecumenical Patriarchate. After Russia launched its full-scale military invasion in 2022, Patriarch Bartholomew publicly condemned Russian aggression, consistently supported Ukraine’s sovereignty, and called for a just peace.

The Tomos of autocephaly for the Orthodox Church of Ukraine.

A ministry of Orthodox unity and conciliarity

One of the most important aspects of Patriarch Bartholomew’s ministry is creating opportunities for the Local Orthodox Churches to consult one another on matters of common concern. In 1992 he convened his first Synaxis of the Primates of the Orthodox Churches. Six such gatherings were held by 2016.

The 1992 Synaxis of the Primates of the Orthodox Churches.

These Synaxes are not a governing authority above the Local Churches. They are meetings at which Church leaders can consider common questions together, coordinate action, and seek consensus. They are convened by the Ecumenical Patriarch as part of the ministry of unity and coordination entrusted to the throne of Constantinople.

The fruit of lengthy preparation was the Holy and Great Council of the Orthodox Church, held in Crete in 2016—the first pan-Orthodox gathering of such breadth in modern times. Patriarch Bartholomew presided. Ten of the fourteen universally recognised Local Orthodox Churches at the time participated; the Churches of Antioch, Russia, Bulgaria, and Georgia decided in the final weeks not to attend.

The Council adopted documents concerning the Church’s mission in the contemporary world, marriage, fasting, relations with other Christians, and Orthodox life in regions where bishops belonging to different jurisdictions serve simultaneously.

Prayer during the Holy and Great Council of the Orthodox Church in Crete in 2016.

Assemblies of Canonical Orthodox Bishops operate in such regions. Their establishment was decided at the Inter-Orthodox conference held at Chambésy in 2009, and their work was affirmed by the Council of Crete. The assemblies help bishops of different Local Churches serving in the same country address pastoral care, education, social ministry, and common public witness together.

A meeting of the Assembly of Canonical Orthodox Bishops of the United States. Photo: assemblyofbishops.org.

Patriarch Bartholomew and Lithuania

Patriarch Bartholomew’s ministry is also directly connected with the history of the Patriarchal Exarchate of Lithuania.

Five clergymen in Lithuania who had been removed from the priesthood by the Moscow Patriarchate exercised the canonical right of appeal and petitioned the Ecumenical Patriarch. On 17 February 2023, the Holy Synod of the Church of Constantinople accepted their appeals, annulled the penalties imposed on them, restored them to the priesthood, and received them into the jurisdiction of the Ecumenical Patriarchate.

In March 2023, Patriarch Bartholomew made his first official visit to Lithuania. In Vilnius he met clergy and faithful, Lithuanian state leaders, and representatives of religious communities, and signed an agreement of cooperation with the Government of the Republic of Lithuania. During the visit, the Patriarch emphasised freedom of religion and conscience and announced the intention to enable an ecclesiastical structure of the Ecumenical Patriarchate to operate in Lithuania.

The Exarchate of the Ecumenical Patriarchate was subsequently established in Lithuania. Its communities pray in Lithuanian, Ukrainian, Belarusian, Russian, and other languages. In June 2026, Patriarch Bartholomew again visited Vilnius and prayed with the community of the Exarchate; by then Bishop Panaretos of Tamisos was serving as Patriarchal Exarch in Lithuania.

Christian unity, dialogue, and peace

Patriarch Bartholomew continues the dialogue with other Christian Churches begun by his predecessors. The Ecumenical Patriarchate participates in theological dialogues with the Roman Catholic Church, the Anglican Communion, Lutherans, Reformed Christians, the Oriental Orthodox Churches, and other Christian traditions.

The purpose of these conversations is not to ignore differences in faith. They seek deeper mutual understanding, the overcoming of historical disagreements, and, wherever possible, common witness to the Gospel and service to humanity. The Patriarch also consistently participates in dialogue with representatives of Judaism and Islam, particularly on peace, religious freedom, overcoming extremism, and respect for human dignity.

“War in the name of religion is war against religion.”

Responsibility for God’s creation

Because of his long-standing concern for the environment, Patriarch Bartholomew is often called the “Green Patriarch”. He expanded the Church’s ministry for the protection of creation begun by his predecessor, Patriarch Dimitrios, and helped make ecological concerns an important part of the Orthodox Church’s public witness.

For Patriarch Bartholomew, the environmental crisis is not merely a technical or economic problem. It also reveals a spiritual crisis: humanity’s failure to see the world as God’s gift, to use its goods with restraint, and to care for the weakest, who are the first to suffer from pollution and climate change.

“For human beings to destroy God’s creation, degrade the integrity of the earth, and contaminate the planet’s waters, land, and air—all of these are sins.”

At his initiative, international ecological symposia have brought together theologians, scientists, political leaders, and environmental advocates. Since 2012, the historic Theological School of Halki has also hosted the Halki Summits on the environment; the fifth was held in 2022.

Poster for a Halki Summit on the environment. Source: halkisummit.com.

A ministry of unity in a time of change

Patriarch Bartholomew’s ministry unfolds at a time when the Orthodox Church faces war, nationalism, migration, secularisation, and complex canonical disputes. His decisions have not always been received in the same way, and some have provoked deep conflicts. Yet the same direction can be discerned throughout the principal areas of his ministry: the desire that the Orthodox Churches not remain closed in upon themselves, but together bear witness to Christ, defend human freedom and dignity, serve peace, and protect God’s creation.

Main sources and further reading

GR Η Α.Θ. Παναγιότης ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος [εμφάνιση]

Η Α.Θ. Παναγιότης ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος

Στο Φανάρι της Κωνσταντινουπόλεως, στον λιτό Πατριαρχικό Ναό του Αγίου Γεωργίου, διακονεί από το 1991 ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος. Εδώ και περισσότερες από τρεις δεκαετίες, το όνομά του έχει συνδεθεί άρρηκτα με τις προσπάθειες για την ενίσχυση της ενότητας της Ορθοδόξου Εκκλησίας, την ανασυγκρότηση της εκκλησιαστικής ζωής που κατέστρεψαν τα κομμουνιστικά καθεστώτα, την προώθηση του διαχριστιανικού διαλόγου, την υπεράσπιση της θρησκευτικής ελευθερίας και την υπενθύμιση της ευθύνης του ανθρώπου απέναντι στη δημιουργία του Θεού.

Ο Οικουμενικός Πατριάρχης είναι πρώτος μεταξύ ίσων ανάμεσα στους Προκαθημένους των Ορθοδόξων Εκκλησιών. Δεν είναι «ορθόδοξος πάπας» και δεν διοικεί τις άλλες κατά τόπους Εκκλησίες. Ωστόσο, λόγω της ιστορικής και κανονικής θέσεως του Θρόνου της Κωνσταντινουπόλεως, ασκεί ιδιαίτερη διακονία σύναξης, συντονισμού και ενότητας ολόκληρης της Ορθοδόξου Εκκλησίας.

Η πορεία προς την πατριαρχική διακονία

Ο μελλοντικός Πατριάρχης γεννήθηκε το 1940 στην Ίμβρο, στη σημερινή Τουρκία, με το όνομα Δημήτριος Αρχοντώνης. Έλαβε την πρωτοβάθμια και δευτεροβάθμια εκπαίδευσή του στην Ίμβρο και την Κωνσταντινούπολη και σπούδασε θεολογία στην περίφημη Θεολογική Σχολή της Χάλκης.

Συνέχισε τις σπουδές του στο Ποντιφικό Ανατολικό Ινστιτούτο της Ρώμης, στο Οικουμενικό Ινστιτούτο του Bossey στην Ελβετία και στο Πανεπιστήμιο του Μονάχου. Κύριο πεδίο της επιστημονικής του έρευνας ήταν το κανονικό δίκαιο. Εκτός από την ελληνική και την τουρκική, ο Πατριάρχης ομιλεί ιταλικά, γερμανικά, γαλλικά και αγγλικά, καθώς και αρχαία ελληνικά και λατινικά.

Χειροτονήθηκε διάκονος το 1961 και πρεσβύτερος το 1969. Το 1973 εξελέγη Μητροπολίτης Φιλαδελφείας και το 1990 Μητροπολίτης Χαλκηδόνος. Τον Οκτώβριο του 1991 η Αγία και Ιερά Σύνοδος τον εξέλεξε 270ό Αρχιεπίσκοπο Κωνσταντινουπόλεως. Στις 2 Νοεμβρίου του ίδιου έτους πραγματοποιήθηκε η ενθρόνισή του στον Οικουμενικό Θρόνο.

Ο επίσημος τίτλος του είναι Αρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως–Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης.

Η ανασυγκρότηση της εκκλησιαστικής ζωής

Η αρχή της πατριαρχικής διακονίας του Βαρθολομαίου συνέπεσε με μεγάλες αλλαγές στην Κεντρική και Ανατολική Ευρώπη. Μετά την κατάρρευση των κομμουνιστικών καθεστώτων, οι Εκκλησίες ανέκτησαν την ελευθερία τους, όμως σε ορισμένες χώρες οι κοινότητες, η εκπαίδευση του κλήρου και οι διοικητικές δομές τους είχαν σχεδόν καταστραφεί. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο κλήθηκε να βοηθήσει στην αποκατάσταση της εκκλησιαστικής ζωής και στην επίλυση κανονικών προβλημάτων που επί μακρόν παρέμεναν καταπιεσμένα.

Αλβανία

Στην κομμουνιστική Αλβανία η θρησκεία είχε απαγορευθεί, οι ναοί είχαν κλείσει ή καταστραφεί και ο κλήρος είχε διωχθεί. Μετά την αποκατάσταση της θρησκευτικής ελευθερίας, το Οικουμενικό Πατριαρχείο απέστειλε στη χώρα τον Μητροπολίτη Αναστάσιο Γιαννουλάτο. Το 1992 εξελέγη Αρχιεπίσκοπος Τιράνων και πάσης Αλβανίας.

Υπό την ηγεσία του Αρχιεπισκόπου Αναστασίου, η Ορθόδοξη Εκκλησία της Αλβανίας ανασυγκρότησε ενορίες, μονές, την εκπαίδευση του κλήρου, εκπαιδευτικά ιδρύματα και δομές κοινωνικής προσφοράς. Η αναγέννηση αυτή έγινε ένα από τα πιο χαρακτηριστικά παραδείγματα αποκατάστασης της εκκλησιαστικής ζωής μετά τους κομμουνιστικούς διωγμούς. Ο Αρχιεπίσκοπος Αναστάσιος εκοιμήθη το 2025 και τον διαδέχθηκε ο Αρχιεπίσκοπος Ιωάννης.

Ο Αρχιεπίσκοπος Αναστάσιος και ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος — Ο Αρχιεπίσκοπος Αλβανίας Αναστάσιος και ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος. Φωτογραφία: Romfea.gr.

Εσθονία

Η Αποστολική Ορθόδοξη Εκκλησία της Εσθονίας είχε λάβει καθεστώς αυτονομίας από το Οικουμενικό Πατριαρχείο το 1923, αλλά η δράση της στη χώρα διακόπηκε κατά τη σοβιετική κατοχή. Μετά την αποκατάσταση της ανεξαρτησίας της Εσθονίας, μέρος των ορθοδόξων ενοριών ζήτησε να επανέλθει η εκκλησιαστική τάξη που ίσχυε πριν από την κατοχή.

Το 1996 το Οικουμενικό Πατριαρχείο επανενεργοποίησε τον Τόμο του 1923 και αποκατέστησε τη λειτουργία της αυτόνομης Αποστολικής Ορθοδόξου Εκκλησίας της Εσθονίας. Η απόφαση προκάλεσε σοβαρή διαφορά με το Πατριαρχείο Μόσχας και διακοπή της ευχαριστιακής κοινωνίας για μερικούς μήνες. Στην Εσθονία εξακολουθούν να λειτουργούν δύο ορθόδοξες δομές που ανήκουν σε διαφορετικές δικαιοδοσίες.

Ουκρανία

Για αρκετές δεκαετίες μετά την αποκατάσταση της ανεξαρτησίας της Ουκρανίας, υπήρχαν παράλληλα ορθόδοξες κοινότητες που δεν βρίσκονταν σε κοινωνία μεταξύ τους. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο, αφού έλαβε αιτήματα επισκόπων, κληρικών, πιστών και του ουκρανικού κράτους, άρχισε το 2018 κανονική διαδικασία με σκοπό την αποκατάσταση της εκκλησιαστικής ενότητας και τη χορήγηση αυτοκεφαλίας στην Εκκλησία της Ουκρανίας.

Τον Οκτώβριο του 2018 η Σύνοδος του Οικουμενικού Πατριαρχείου έκανε δεκτές τις εκκλήτους προσφυγές του Φιλαρέτου Ντενισένκο και του Μακαρίου Μαλέτιτς και αποκατέστησε αυτούς και τους ακολούθους τους στην εκκλησιαστική κοινωνία. Τον Δεκέμβριο του ίδιου έτους πραγματοποιήθηκε στο Κίεβο Ενωτική Σύνοδος, η οποία εξέλεξε τον Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ουκρανίας Επιφάνιο. Στις 6 Ιανουαρίου 2019 ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος του παρέδωσε τον Τόμο, το επίσημο έγγραφο που χορήγησε αυτοκεφαλία στην Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας.

Η απόφαση αυτή υπήρξε ένα από τα σημαντικότερα και περισσότερο επίμαχα γεγονότα της πατριαρχικής διακονίας του Βαρθολομαίου. Το Πατριαρχείο Μόσχας διέκοψε το 2018 την ευχαριστιακή κοινωνία με το Οικουμενικό Πατριαρχείο. Μετά την έναρξη της ευρείας κλίμακας ρωσικής στρατιωτικής εισβολής το 2022, ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος καταδίκασε δημοσίως τη ρωσική επιθετικότητα, υποστήριξε σταθερά την κυριαρχία της Ουκρανίας και κάλεσε σε δίκαιη ειρήνη.

Ο Τόμος Αυτοκεφαλίας της Ορθοδόξου Εκκλησίας της Ουκρανίας.

Διακονία της ορθοδόξου ενότητας και συνοδικότητας

Μία από τις σημαντικότερες κατευθύνσεις της διακονίας του Πατριάρχη Βαρθολομαίου είναι η δημιουργία προϋποθέσεων ώστε οι κατά τόπους Ορθόδοξες Εκκλησίες να διαβουλεύονται για θέματα κοινού ενδιαφέροντος. Το 1992 συγκάλεσε για πρώτη φορά Σύναξη των Προκαθημένων των Ορθοδόξων Εκκλησιών. Μέχρι το 2016 πραγματοποιήθηκαν έξι τέτοιες συνάξεις.

Η Σύναξη των Προκαθημένων των Ορθοδόξων Εκκλησιών το 1992.

Οι συνάξεις αυτές δεν αποτελούν διοικητική αρχή υπεράνω των κατά τόπους Εκκλησιών. Είναι συναντήσεις στις οποίες οι Προκαθήμενοι μπορούν να εξετάσουν από κοινού κοινά ζητήματα, να συντονίσουν τις ενέργειές τους και να αναζητήσουν συναίνεση. Συγκαλούνται από τον Οικουμενικό Πατριάρχη στο πλαίσιο της διακονίας ενότητας και συντονισμού που ανήκει στον Θρόνο της Κωνσταντινουπόλεως.

Καρπός μακράς προετοιμασίας υπήρξε η Αγία και Μεγάλη Σύνοδος της Ορθοδόξου Εκκλησίας, η οποία πραγματοποιήθηκε στην Κρήτη το 2016 — η πρώτη πανορθόδοξη σύναξη τέτοιας εμβέλειας στη σύγχρονη εποχή. Προήδρευσε ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος. Συμμετείχαν δέκα από τις δεκατέσσερις τότε πανορθοδόξως αναγνωρισμένες κατά τόπους Ορθόδοξες Εκκλησίες· οι Εκκλησίες Αντιοχείας, Ρωσίας, Βουλγαρίας και Γεωργίας αποφάσισαν τις τελευταίες εβδομάδες να μην προσέλθουν.

Η Σύνοδος ενέκρινε κείμενα για την αποστολή της Εκκλησίας στον σύγχρονο κόσμο, τον γάμο, τη νηστεία, τις σχέσεις με τους άλλους χριστιανούς και την ορθόδοξη ζωή σε περιοχές όπου διακονούν ταυτόχρονα επίσκοποι διαφορετικών δικαιοδοσιών.

Η Αγία και Μεγάλη Σύνοδος της Ορθοδόξου Εκκλησίας στην Κρήτη — Προσευχή κατά την Αγία και Μεγάλη Σύνοδο της Ορθοδόξου Εκκλησίας στην Κρήτη το 2016.

Στις περιοχές αυτές λειτουργούν Συνελεύσεις Κανονικών Ορθοδόξων Επισκόπων. Η ίδρυσή τους αποφασίστηκε κατά τη Δ΄ Προσυνοδική Πανορθόδοξη Διάσκεψη στο Σαμπεζύ το 2009 και η λειτουργία τους επιβεβαιώθηκε από τη Σύνοδο της Κρήτης. Οι Συνελεύσεις βοηθούν τους επισκόπους διαφορετικών κατά τόπους Εκκλησιών που διακονούν στην ίδια χώρα να αντιμετωπίζουν από κοινού θέματα ποιμαντικής, παιδείας, κοινωνικής διακονίας και κοινής δημόσιας μαρτυρίας.

Η Συνέλευση Κανονικών Ορθοδόξων Επισκόπων των Ηνωμένων Πολιτειών — Συνεδρία της Συνελεύσεως Κανονικών Ορθοδόξων Επισκόπων των Ηνωμένων Πολιτειών. Φωτογραφία: assemblyofbishops.org.

Ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος και η Λιθουανία

Η διακονία του Πατριάρχη Βαρθολομαίου συνδέεται άμεσα και με την ιστορία της Πατριαρχικής Εξαρχίας Λιθουανίας.

Πέντε κληρικοί στη Λιθουανία, οι οποίοι είχαν καθαιρεθεί από το Πατριαρχείο Μόσχας, άσκησαν το κανονικό δικαίωμα εκκλήτου και προσέφυγαν στον Οικουμενικό Πατριάρχη. Στις 17 Φεβρουαρίου 2023 η Αγία και Ιερά Σύνοδος της Εκκλησίας Κωνσταντινουπόλεως έκανε δεκτές τις προσφυγές τους, ακύρωσε τις ποινές, τους αποκατέστησε στην ιερατική τάξη και τους δέχθηκε στη δικαιοδοσία του Οικουμενικού Πατριαρχείου.

Τον Μάρτιο του 2023 ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος πραγματοποίησε την πρώτη επίσημη επίσκεψή του στη Λιθουανία. Στο Βίλνιους συναντήθηκε με κληρικούς και πιστούς, με την πολιτειακή ηγεσία της Λιθουανίας και με εκπροσώπους θρησκευτικών κοινοτήτων και υπέγραψε συμφωνία συνεργασίας με την Κυβέρνηση της Δημοκρατίας της Λιθουανίας. Κατά την επίσκεψη τόνισε τη θρησκευτική ελευθερία και την ελευθερία συνειδήσεως και ανακοίνωσε την πρόθεση να δημιουργηθούν οι προϋποθέσεις για τη λειτουργία εκκλησιαστικής δομής του Οικουμενικού Πατριαρχείου στη Λιθουανία.

Στη συνέχεια ιδρύθηκε στη Λιθουανία η Εξαρχία του Οικουμενικού Πατριαρχείου. Στις κοινότητές της τελούνται ακολουθίες στα λιθουανικά, ουκρανικά, λευκορωσικά, ρωσικά και σε άλλες γλώσσες. Τον Ιούνιο του 2026 ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος επισκέφθηκε εκ νέου το Βίλνιους και προσευχήθηκε με την κοινότητα της Εξαρχίας· τότε Πατριαρχικός Έξαρχος στη Λιθουανία διακονούσε ήδη ο Επίσκοπος Ταμισού Παναρέτος.

Χριστιανική ενότητα, διάλογος και ειρήνη

Ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος συνεχίζει τον διάλογο με τις άλλες χριστιανικές Εκκλησίες που άρχισαν οι προκάτοχοί του. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο συμμετέχει σε θεολογικούς διαλόγους με τη Ρωμαιοκαθολική Εκκλησία, την Αγγλικανική Κοινωνία, τους Λουθηρανούς, τους Μεταρρυθμισμένους, τις Αρχαίες Ανατολικές Εκκλησίες και άλλες χριστιανικές παραδόσεις.

Σκοπός αυτών των συνομιλιών δεν είναι η αποσιώπηση των διαφορών πίστεως. Επιδιώκουν την καλύτερη αμοιβαία κατανόηση, την υπέρβαση ιστορικών διαφωνιών και, όπου είναι δυνατόν, την κοινή μαρτυρία του Ευαγγελίου και τη διακονία του ανθρώπου. Ο Πατριάρχης συμμετέχει επίσης σταθερά στον διάλογο με εκπροσώπους του Ιουδαϊσμού και του Ισλάμ, ιδιαίτερα για ζητήματα ειρήνης, θρησκευτικής ελευθερίας, υπέρβασης του εξτρεμισμού και σεβασμού της ανθρώπινης αξιοπρέπειας.

«Πόλεμος εν ονόματι της θρησκείας είναι πόλεμος κατά της θρησκείας».

Ευθύνη για τη δημιουργία του Θεού

Λόγω της μακρόχρονης μέριμνάς του για το περιβάλλον, ο Πατριάρχης Βαρθολομαίος αποκαλείται συχνά «Πράσινος Πατριάρχης». Ανέπτυξε τη διακονία της Εκκλησίας για την προστασία της δημιουργίας που είχε αρχίσει ο προκάτοχός του, Πατριάρχης Δημήτριος, και συνέβαλε ώστε τα οικολογικά ζητήματα να καταστούν σημαντικό μέρος της δημόσιας μαρτυρίας της Ορθοδόξου Εκκλησίας.

Για τον Πατριάρχη Βαρθολομαίο, η περιβαλλοντική κρίση δεν είναι μόνο τεχνικό ή οικονομικό πρόβλημα. Φανερώνει και πνευματική κρίση: την αδυναμία του ανθρώπου να βλέπει τον κόσμο ως δώρο του Θεού, να χρησιμοποιεί με εγκράτεια τα αγαθά του και να φροντίζει τους πιο αδύναμους, οι οποίοι πλήττονται πρώτοι από τη ρύπανση και την κλιματική αλλαγή.

«Όταν οι άνθρωποι καταστρέφουν τη δημιουργία του Θεού, υποβαθμίζουν την ακεραιότητα της γης και μολύνουν τα ύδατα, το έδαφος και τον αέρα του πλανήτη, όλα αυτά είναι αμαρτίες».

Με πρωτοβουλία του διοργανώθηκαν διεθνή οικολογικά συμπόσια, τα οποία συγκέντρωσαν θεολόγους, επιστήμονες, πολιτικούς και περιβαλλοντικούς φορείς. Από το 2012, στην ιστορική Θεολογική Σχολή της Χάλκης διοργανώνονται επίσης οι οικολογικές Διασκέψεις της Χάλκης· η πέμπτη πραγματοποιήθηκε το 2022.

Οικολογική Διάσκεψη της Χάλκης — Αφίσα Οικολογικής Διασκέψεως της Χάλκης. Πηγή: halkisummit.com.

Διακονία ενότητας σε εποχή μεταβολών

Η διακονία του Πατριάρχη Βαρθολομαίου ασκείται σε μια περίοδο κατά την οποία η Ορθόδοξη Εκκλησία αντιμετωπίζει πολέμους, εθνικισμό, μετανάστευση, εκκοσμίκευση και σύνθετες κανονικές διαφορές. Οι αποφάσεις του δεν γίνονται πάντοτε δεκτές με τον ίδιο τρόπο και ορισμένες προκάλεσαν βαθιές συγκρούσεις. Σε όλους όμως τους βασικούς τομείς της διακονίας του διακρίνεται η ίδια κατεύθυνση: η επιθυμία οι Ορθόδοξες Εκκλησίες να μην παραμένουν κλεισμένες στον εαυτό τους, αλλά να μαρτυρούν από κοινού τον Χριστό, να υπερασπίζονται την ελευθερία και την αξιοπρέπεια του ανθρώπου, να υπηρετούν την ειρήνη και να προστατεύουν τη δημιουργία του Θεού.

Βασικές πηγές και περαιτέρω ανάγνωση

UA Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій [показати]

Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій

У константинопольському районі Фанар, у скромному Патріаршому соборі святого Георгія, від 1991 року звершує служіння Вселенський Патріарх Варфоломій. Упродовж більш ніж трьох десятиліть його ім’я стало нерозривно пов’язаним із зусиллями задля зміцнення єдності Православної Церкви, відновлення церковного життя, зруйнованого комуністичними режимами, розвитку християнського діалогу, захисту релігійної свободи та нагадування про відповідальність людини за Боже творіння.

Вселенський Патріарх є першим серед рівних поміж Предстоятелями Православних Церков. Він не є «православним папою» і не керує іншими Помісними Церквами. Водночас завдяки історичному та канонічному становищу Константинопольського престолу він здійснює особливе служіння зібрання, координації та єдності всієї Православної Церкви.

Архієпископ Константинополя–Нового Рима і Вселенський Патріарх Варфоломій.

Шлях до патріаршого служіння

Майбутній Патріарх народився 1940 року на острові Імброс, у сучасній Туреччині, та отримав ім’я Димитріос Архонтоніс. Початкову й середню освіту здобув на Імбросі та в Стамбулі, а богослов’я вивчав у знаменитій Халкінській богословській школі.

Згодом продовжив навчання в Папському східному інституті в Римі, Екуменічному інституті в Боссе у Швейцарії та Мюнхенському університеті. Головною сферою його наукових досліджень було канонічне право. Крім рідних грецької й турецької мов, Патріарх володіє італійською, німецькою, французькою та англійською, а також класичною грецькою і латиною.

1961 року його було рукоположено в диякона, а 1969 року — у пресвітера. 1973 року він став митрополитом Філадельфійським, а 1990 року — митрополитом Халкідонським. У жовтні 1991 року Священний Синод обрав його 270-м Архієпископом Константинополя. 2 листопада того ж року відбулася його урочиста інтронізація на Вселенський престол.

Його офіційний титул — Архієпископ Константинополя–Нового Рима і Вселенський Патріарх.

Відновлення церковного життя

Початок служіння Патріарха Варфоломія збігся з великими змінами у Центральній та Східній Європі. Після падіння комуністичних режимів Церкви повернули собі свободу, однак у деяких країнах їхні громади, підготовка духовенства й адміністративні структури були майже знищені. Вселенському Патріархатові довелося допомагати відновлювати церковне життя та розв’язувати канонічні проблеми, які тривалий час залишалися пригніченими.

Албанія

У комуністичній Албанії релігію було заборонено, храми закрито або знищено, а духовенство переслідувано. Після відновлення релігійної свободи Вселенський Патріархат направив до країни митрополита Анастасія Яннулатоса. 1992 року він став Архієпископом Тирани і всієї Албанії.

Під проводом Архієпископа Анастасія Православна Церква Албанії відновила парафії, монастирі, підготовку духовенства, освітні й соціальні установи. Це відродження стало одним із найвиразніших прикладів відбудови церковного життя після комуністичних переслідувань. Архієпископ Анастасій упокоївся 2025 року; його наступником було обрано Архієпископа Йоана.

Архієпископ Анастасій і Патріарх Варфоломій — Архієпископ Албанії Анастасій і Вселенський Патріарх Варфоломій. Фото: Romfea.gr.

Естонія

Естонська Апостольська Православна Церква отримала автономію від Вселенського Патріархату 1923 року, однак за радянської окупації її діяльність у країні було припинено. Після відновлення незалежності Естонії частина православних парафій попросила відновити церковний устрій, що діяв до окупації.

1996 року Вселенський Патріархат відновив чинність Томосу 1923 року й діяльність автономної Естонської Апостольської Православної Церкви. Це рішення спричинило серйозну суперечку з Московським Патріархатом і переривання євхаристійного спілкування на кілька місяців. В Естонії й надалі діють дві православні структури, що належать до різних юрисдикцій.

Україна

Упродовж кількох десятиліть після відновлення незалежності України поруч існували православні спільноти, які не перебували в спілкуванні одна з одною. Отримавши звернення єпископів, духовенства, вірних та Української держави, Вселенський Патріархат 2018 року розпочав канонічний процес, покликаний відновити церковну єдність і надати Церкві України автокефалію.

У жовтні 2018 року Синод Вселенського Патріархату задовольнив апеляції Філарета Денисенка й Макарія Малетича та відновив їх і їхніх послідовників у церковному спілкуванні. У грудні того ж року в Києві відбувся Об’єднавчий Собор, який обрав Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. 6 січня 2019 року Патріарх Варфоломій вручив йому Томос — офіційний документ, що надає Православній Церкві України автокефалію.

Це рішення стало однією з найважливіших і найбільш суперечливих подій служіння Патріарха Варфоломія. 2018 року Московський Патріархат розірвав євхаристійне спілкування з Вселенським Патріархатом. Після початку повномасштабного російського військового вторгнення 2022 року Патріарх Варфоломій публічно засудив російську агресію, послідовно підтримував суверенітет України й закликав до справедливого миру.

Томос про автокефалію Православної Церкви України.

Служіння православній єдності та соборності

Одним із найважливіших напрямів служіння Патріарха Варфоломія є створення умов, у яких Помісні Православні Церкви можуть радитися щодо спільних питань. 1992 року він уперше скликав Синаксис Предстоятелів Православних Церков. До 2016 року відбулося шість таких зустрічей.

Синаксис Предстоятелів Православних Церков 1992 року.

Ці Синаксиси не є органом влади над Помісними Церквами. Це зустрічі, на яких Предстоятелі можуть разом розглядати спільні питання, узгоджувати дії та шукати консенсусу. Їх скликає Вселенський Патріарх, здійснюючи служіння єдності й координації, доручене Константинопольському престолу.

Плодом тривалої підготовки став Святий і Великий Собор Православної Церкви, що відбувся на Криті 2016 року, — перше загальноправославне зібрання такого масштабу в сучасну епоху. На ньому головував Патріарх Варфоломій. Участь узяли десять із чотирнадцяти загальновизнаних на той час Помісних Православних Церков; Антіохійська, Російська, Болгарська та Грузинська Церкви в останні тижні вирішили не приїжджати.

Собор ухвалив документи про місію Церкви в сучасному світі, шлюб, піст, відносини з іншими християнами та православне життя в країнах, де одночасно служать єпископи різних юрисдикцій.

Святий і Великий Собор Православної Церкви на Криті — Молитва під час Святого і Великого Собору Православної Церкви на Криті 2016 року.

У таких країнах діють Асамблеї канонічних православних єпископів. Рішення про їх створення було прийняте на міжправославній конференції в Шамбезі 2009 року, а Критський Собор підтвердив їхню діяльність. Асамблеї допомагають єпископам різних Помісних Церков, які служать в одній країні, спільно розв’язувати питання душпастирства, освіти, соціального служіння та спільного публічного свідчення.

Асамблея канонічних православних єпископів США — Засідання Асамблеї канонічних православних єпископів США. Фото: assemblyofbishops.org.

Патріарх Варфоломій і Литва

Служіння Патріарха Варфоломія безпосередньо пов’язане також з історією Патріаршого Екзархату в Литві.

П’ятеро священнослужителів у Литві, яких Московський Патріархат позбавив священного сану, скористалися канонічним правом апеляції та звернулися до Вселенського Патріарха. 17 лютого 2023 року Священний Синод Константинопольської Церкви задовольнив їхні апеляції, скасував накладені покарання, відновив їх у священному сані та прийняв до юрисдикції Вселенського Патріархату.

У березні 2023 року Патріарх Варфоломій уперше здійснив офіційний візит до Литви. У Вільнюсі він зустрівся з духовенством і вірними, керівниками Литовської держави та представниками релігійних громад і підписав угоду про співпрацю з Урядом Литовської Республіки. Під час візиту Патріарх наголосив на свободі релігії та совісті й оголосив про намір створити умови для діяльності церковної структури Вселенського Патріархату в Литві.

Згодом у Литві було засновано Екзархат Вселенського Патріархату. У його громадах моляться литовською, українською, білоруською, російською та іншими мовами. У червні 2026 року Патріарх Варфоломій знову відвідав Вільнюс і молився разом із громадою Екзархату; на той час Патріаршим Екзархом у Литві вже служив єпископ Тамісоський Панарет.

Християнська єдність, діалог і мир

Патріарх Варфоломій продовжує започаткований його попередниками діалог з іншими християнськими Церквами. Вселенський Патріархат бере участь у богословських діалогах із Римо-Католицькою Церквою, Англіканською Спільнотою, лютеранами, реформатами, Давніми Східними Церквами та іншими християнськими традиціями.

Мета цих розмов не полягає в замовчуванні відмінностей у вірі. Вони покликані сприяти кращому взаємному розумінню, подоланню історичних суперечностей і, наскільки це можливо, спільному свідченню Євангелія та служінню людині. Патріарх також послідовно бере участь у діалозі з представниками юдаїзму та ісламу, особливо щодо миру, релігійної свободи, подолання екстремізму й поваги до людської гідності.

«Війна в ім’я релігії — це війна проти релігії».

Відповідальність за Боже творіння

Через багаторічну увагу до охорони довкілля Патріарха Варфоломія часто називають «зеленим Патріархом». Він розвинув започатковане його попередником, Патріархом Димитрієм, церковне служіння захисту творіння і допоміг зробити екологічні питання важливою частиною публічного свідчення Православної Церкви.

На переконання Патріарха Варфоломія, екологічна криза не є лише технічною чи економічною проблемою. Вона виявляє також духовну кризу — нездатність людини бачити світ як Божий дар, помірковано користуватися його благами й дбати про найслабших, які першими страждають від забруднення та зміни клімату.

«Коли люди знищують Боже творіння, порушують цілісність землі та забруднюють води, ґрунт і повітря планети, усе це є гріхом».

За його ініціативою проводилися міжнародні екологічні симпозіуми, які об’єднували богословів, науковців, політичних діячів та екологів. Від 2012 року в історичній Халкінській богословській школі також відбуваються Халкінські екологічні саміти; п’ятий такий саміт пройшов 2022 року.

Халкінський екологічний саміт — Плакат Халкінського екологічного саміту. Джерело: halkisummit.com.

Служіння єдності в часи змін

Служіння Патріарха Варфоломія відбувається в час, коли Православна Церква стикається з війнами, націоналізмом, міграцією, секуляризацією та складними канонічними суперечками. Його рішення не завжди сприймаються однаково, а деякі з них спричинили глибокі конфлікти. Проте в усіх основних напрямах його служіння простежується одна мета: щоб Православні Церкви не замикалися в собі, а разом свідчили про Христа, захищали свободу й гідність людини, служили миру та берегли Боже творіння.

Основні джерела та додаткове читання

RU Его Всесвятейшество Вселенский Патриарх Варфоломей [показать]

Его Всесвятейшество Вселенский Патриарх Варфоломей

В константинопольском квартале Фанар, в скромном Патриаршем соборе святого Георгия, с 1991 года несёт служение Вселенский Патриарх Варфоломей. На протяжении более трёх десятилетий его имя неразрывно связано с усилиями по укреплению единства Православной Церкви, восстановлению церковной жизни, разрушенной коммунистическими режимами, развитию христианского диалога, защите религиозной свободы и напоминанию об ответственности человека за Божие творение.

Вселенский Патриарх является первым среди равных между Предстоятелями Православных Церквей. Он не является «православным папой» и не управляет другими Поместными Церквами. Однако благодаря историческому и каноническому положению Константинопольского престола на него возложено особое служение собирания, координации и единства всей Православной Церкви.

Архиепископ Константинополя–Нового Рима и Вселенский Патриарх Варфоломей.

Путь к патриаршему служению

Будущий Патриарх родился в 1940 году на острове Имврос, на территории современной Турции, и получил имя Димитриос Архондонис. Начальное и среднее образование он получил на Имвросе и в Стамбуле, а богословие изучал в знаменитой Халкинской богословской школе.

Затем он продолжил образование в Папском Восточном институте в Риме, Экуменическом институте в Боссе в Швейцарии и Мюнхенском университете. Основной областью его научных исследований было каноническое право. Помимо родных греческого и турецкого языков, Патриарх владеет итальянским, немецким, французским и английским, а также классическим греческим и латинским языками.

В 1961 году он был рукоположён во диакона, а в 1969 году — во пресвитера. В 1973 году стал митрополитом Филадельфийским, а в 1990 году — митрополитом Халкидонским. В октябре 1991 года Священный Синод избрал его 270-м Архиепископом Константинополя. 2 ноября того же года состоялась его торжественная интронизация на Вселенский престол.

Его официальный титул — Архиепископ Константинополя–Нового Рима и Вселенский Патриарх.

Восстановление церковной жизни

Начало служения Патриарха Варфоломея совпало с масштабными переменами в Центральной и Восточной Европе. После падения коммунистических режимов Церкви вновь обрели свободу, однако в некоторых странах их общины, подготовка духовенства и административные структуры были почти уничтожены. Вселенскому Патриархату предстояло содействовать восстановлению церковной жизни и решению канонических проблем, которые долгое время оставались подавленными.

Албания

В коммунистической Албании религия была запрещена, храмы закрыты или разрушены, а духовенство подвергалось преследованиям. После восстановления религиозной свободы Вселенский Патриархат направил в страну митрополита Анастасия Яннулатоса. В 1992 году он стал Архиепископом Тираны и всей Албании.

Под руководством Архиепископа Анастасия Православная Церковь Албании восстановила приходы, монастыри, систему подготовки духовенства, образовательные и социальные учреждения. Это возрождение стало одним из наиболее ярких примеров восстановления церковной жизни после коммунистических гонений. Архиепископ Анастасий скончался в 2025 году; его преемником был избран Архиепископ Иоанн.

Архиепископ Анастасий и Патриарх Варфоломей — Архиепископ Албании Анастасий и Вселенский Патриарх Варфоломей. Фото: Romfea.gr.

Эстония

Эстонская Апостольская Православная Церковь получила автономию от Вселенского Патриархата в 1923 году, однако в годы советской оккупации её деятельность в стране была прекращена. После восстановления независимости Эстонии часть православных приходов попросила восстановить церковный порядок, действовавший до оккупации.

В 1996 году Вселенский Патриархат возобновил действие Томоса 1923 года и восстановил деятельность автономной Эстонской Апостольской Православной Церкви. Это решение вызвало серьёзный спор с Московским Патриархатом и прекращение евхаристического общения на несколько месяцев. В Эстонии по-прежнему действуют две православные структуры, принадлежащие к разным юрисдикциям.

Украина

На протяжении нескольких десятилетий после восстановления независимости Украины параллельно существовали православные общины, не находившиеся в общении друг с другом. Получив обращения епископов, духовенства, верующих и украинского государства, Вселенский Патриархат в 2018 году начал канонический процесс, направленный на восстановление церковного единства и предоставление автокефалии Церкви Украины.

В октябре 2018 года Синод Вселенского Патриархата удовлетворил апелляции Филарета Денисенко и Макария Малетича и восстановил их и их последователей в церковном общении. В декабре того же года в Киеве состоялся Объединительный Собор, избравший Митрополита Киевского и всей Украины Епифания. 6 января 2019 года Патриарх Варфоломей вручил ему Томос — официальный документ о предоставлении Православной Церкви Украины автокефалии.

Это решение стало одним из наиболее значительных и спорных событий служения Патриарха Варфоломея. В 2018 году Московский Патриархат разорвал евхаристическое общение со Вселенским Патриархатом. После начала полномасштабного российского военного вторжения в 2022 году Патриарх Варфоломей публично осудил российскую агрессию, последовательно поддерживал суверенитет Украины и призывал к справедливому миру.

Томос об автокефалии Православной Церкви Украины.

Служение православному единству и соборности

Одним из важнейших направлений служения Патриарха Варфоломея является создание условий для совместного обсуждения Поместными Православными Церквами вопросов, касающихся всех. В 1992 году он впервые созвал Синаксис Предстоятелей Православных Церквей. До 2016 года состоялось шесть таких встреч.

Синаксис Предстоятелей Православных Церквей 1992 года.

Эти Синаксисы не являются органом власти над Поместными Церквами. Это встречи, на которых Предстоятели могут вместе рассматривать общие вопросы, согласовывать действия и искать консенсус. Их созывает Вселенский Патриарх, исполняя служение единства и координации, возложенное на Константинопольский престол.

Плодом длительной подготовки стал Священный и Великий Собор Православной Церкви, состоявшийся на Крите в 2016 году, — первое общеправославное собрание такого масштаба в современную эпоху. На нём председательствовал Патриарх Варфоломей. Участвовали десять из четырнадцати общепризнанных в то время Поместных Православных Церквей; Антиохийская, Русская, Болгарская и Грузинская Церкви в последние недели решили не приезжать.

Собор принял документы о миссии Церкви в современном мире, браке, посте, отношениях с другими христианами и православной жизни в странах, где одновременно служат епископы разных юрисдикций.

Священный и Великий Собор Православной Церкви на Крите — Молитва во время Священного и Великого Собора Православной Церкви на Крите в 2016 году.

В таких странах действуют Ассамблеи канонических православных епископов. Решение об их создании было принято на межправославной конференции в Шамбези в 2009 году, а Критский Собор подтвердил их деятельность. Ассамблеи помогают епископам различных Поместных Церквей, служащим в одной стране, совместно решать вопросы пастырского попечения, образования, социального служения и общего публичного свидетельства.

Ассамблея канонических православных епископов США — Заседание Ассамблеи канонических православных епископов США. Фото: assemblyofbishops.org.

Патриарх Варфоломей и Литва

Служение Патриарха Варфоломея непосредственно связано и с историей Патриаршего Экзархата в Литве.

Пять священнослужителей в Литве, лишённых священного сана Московским Патриархатом, воспользовались каноническим правом апелляции и обратились к Вселенскому Патриарху. 17 февраля 2023 года Священный Синод Константинопольской Церкви удовлетворил их апелляции, отменил наложенные прещения, восстановил их в священном сане и принял в юрисдикцию Вселенского Патриархата.

В марте 2023 года Патриарх Варфоломей впервые совершил официальный визит в Литву. В Вильнюсе он встретился с духовенством и верующими, руководителями Литовского государства и представителями религиозных общин и подписал соглашение о сотрудничестве с Правительством Литовской Республики. Во время визита Патриарх подчеркнул значение свободы религии и совести и заявил о намерении создать условия для деятельности церковной структуры Вселенского Патриархата в Литве.

Впоследствии в Литве был учреждён Экзархат Вселенского Патриархата. В его общинах молятся на литовском, украинском, белорусском, русском и других языках. В июне 2026 года Патриарх Варфоломей вновь посетил Вильнюс и молился вместе с общиной Экзархата; к тому времени Патриаршим Экзархом в Литве уже служил епископ Тамисский Панарет.

Христианское единство, диалог и мир

Патриарх Варфоломей продолжает начатый его предшественниками диалог с другими христианскими Церквами. Вселенский Патриархат участвует в богословских диалогах с Римско-Католической Церковью, Англиканским Сообществом, лютеранами, реформатами, Древними Восточными Церквами и другими христианскими традициями.

Цель этих бесед заключается не в замалчивании различий в вере. Они призваны способствовать более глубокому взаимопониманию, преодолению исторических разногласий и, насколько это возможно, совместному свидетельству о Евангелии и служению человеку. Патриарх также последовательно участвует в диалоге с представителями иудаизма и ислама, особенно по вопросам мира, религиозной свободы, преодоления экстремизма и уважения человеческого достоинства.

«Война во имя религии — это война против религии».

Ответственность за Божие творение

За многолетнее внимание к защите окружающей среды Патриарха Варфоломея часто называют «зелёным Патриархом». Он развил начатое его предшественником, Патриархом Димитрием, церковное служение по защите творения и помог сделать экологические вопросы важной частью публичного свидетельства Православной Церкви.

По убеждению Патриарха Варфоломея, экологический кризис является не только технической или экономической проблемой. Он также обнаруживает духовный кризис — неспособность человека видеть в мире Божий дар, умеренно пользоваться его благами и заботиться о самых слабых, которые первыми страдают от загрязнения и изменения климата.

«Когда люди уничтожают Божие творение, нарушают целостность земли и загрязняют воды, почву и воздух планеты, всё это является грехом».

По его инициативе проводились международные экологические симпозиумы, объединявшие богословов, учёных, политических деятелей и защитников окружающей среды. С 2012 года в исторической Халкинской богословской школе проходят также Халкинские экологические саммиты; пятый такой саммит состоялся в 2022 году.

Халкинский экологический саммит — Плакат Халкинского экологического саммита. Источник: halkisummit.com.

Служение единству во времена перемен

Служение Патриарха Варфоломея проходит в период, когда Православная Церковь сталкивается с войнами, национализмом, миграцией, секуляризацией и сложными каноническими спорами. Его решения не всегда воспринимаются одинаково, а некоторые из них вызвали глубокие конфликты. Однако во всех основных направлениях его служения прослеживается одна и та же цель: чтобы Православные Церкви не замыкались в себе, но вместе свидетельствовали о Христе, защищали свободу и достоинство человека, служили миру и берегли Божие творение.

Основные источники и дополнительное чтение

BY Яго Усесвятасць Усяленскі Патрыярх Варфаламей [паказаць]

Яго Усесвятасць Усяленскі Патрыярх Варфаламей

У канстанцінопальскім квартале Фанар, у сціплым Патрыяршым саборы святога Георгія, з 1991 года нясе служэнне Усяленскі Патрыярх Варфаламей. Больш як за тры дзесяцігоддзі яго імя непарыўна злучылася з намаганнямі дзеля ўмацавання адзінства Праваслаўнай Царквы, аднаўлення царкоўнага жыцця, разбуранага камуністычнымі рэжымамі, развіцця хрысціянскага дыялогу, абароны рэлігійнай свабоды і напаміну пра адказнасць чалавека за Божае стварэнне.

Усяленскі Патрыярх з’яўляецца першым сярод роўных паміж Прадстаяцелямі Праваслаўных Цэркваў. Ён не з’яўляецца «праваслаўным папам» і не кіруе іншымі Памеснымі Цэрквамі. Аднак дзякуючы гістарычнаму і кананічнаму становішчу Канстанцінопальскага пасада на яго ўскладзена асаблівае служэнне яднання, каардынацыі і адзінства ўсёй Праваслаўнай Царквы.

Шлях да патрыяршага служэння

Будучы Патрыярх нарадзіўся ў 1940 годзе на востраве Імбрас, у сучаснай Турцыі, і атрымаў імя Дзімітрыяс Архантоніс. Пачатковую і сярэднюю адукацыю ён атрымаў на Імбрасе і ў Стамбуле, а багаслоўе вывучаў у славутай Халкінскай багаслоўскай школе.

Пазней ён працягнуў навучанне ў Папскім усходнім інстытуце ў Рыме, Экуменічным інстытуце ў Босэ ў Швейцарыі і Мюнхенскім універсітэце. Асноўнай сферай яго навуковых даследаванняў было кананічнае права. Апрача родных грэчаскай і турэцкай моў, Патрыярх валодае італьянскай, нямецкай, французскай і англійскай, а таксама класічнай грэчаскай і лацінскай мовамі.

У 1961 годзе ён быў рукапаложаны ў дыякана, а ў 1969 годзе — у прэсвітара. У 1973 годзе стаў мітрапалітам Філадэльфійскім, а ў 1990 годзе — мітрапалітам Халкідонскім. У кастрычніку 1991 года Свяшчэнны Сінод абраў яго 270-м Архіепіскапам Канстанцінопаля. 2 лістапада таго ж года адбылася яго ўрачыстая інтранізацыя на Усяленскі пасад.

Яго афіцыйны тытул — Архіепіскап Канстанцінопаля–Новага Рыма і Усяленскі Патрыярх.

Аднаўленне царкоўнага жыцця

Пачатак служэння Патрыярха Варфаламея супаў з вялікімі пераменамі ў Цэнтральнай і Усходняй Еўропе. Пасля падзення камуністычных рэжымаў Цэрквы зноў атрымалі свабоду, аднак у некаторых краінах іх супольнасці, падрыхтоўка духавенства і адміністрацыйныя структуры былі амаль знішчаныя. Усяленскаму Патрыярхату давялося дапамагаць аднаўляць царкоўнае жыццё і вырашаць кананічныя праблемы, якія доўгі час заставаліся прыглушанымі.

Албанія

У камуністычнай Албаніі рэлігія была забароненая, храмы закрытыя або разбураныя, а духавенства пераследавалася. Пасля аднаўлення рэлігійнай свабоды Усяленскі Патрыярхат накіраваў у краіну мітрапаліта Анастасія Яннулатаса. У 1992 годзе ён стаў Архіепіскапам Тыраны і ўсёй Албаніі.

Пад кіраўніцтвам Архіепіскапа Анастасія Праваслаўная Царква Албаніі аднавіла парафіі, манастыры, падрыхтоўку духавенства, адукацыйныя і сацыяльныя ўстановы. Гэтае адраджэнне стала адным з найбольш яскравых прыкладаў аднаўлення царкоўнага жыцця пасля камуністычных пераследаў. Архіепіскап Анастасій памёр у 2025 годзе; яго пераемнікам быў абраны Архіепіскап Іаан.

Архіепіскап Анастасій і Патрыярх Варфаламей — Архіепіскап Албаніі Анастасій і Усяленскі Патрыярх Варфаламей. Фота: Romfea.gr.

Эстонія

Эстонская Апостальская Праваслаўная Царква атрымала аўтаномію ад Усяленскага Патрыярхату ў 1923 годзе, але падчас савецкай акупацыі яе дзейнасць у краіне была спыненая. Пасля аднаўлення незалежнасці Эстоніі частка праваслаўных парафій папрасіла аднавіць царкоўны лад, які дзейнічаў да акупацыі.

У 1996 годзе Усяленскі Патрыярхат аднавіў дзеянне Томаса 1923 года і дзейнасць аўтаномнай Эстонскай Апостальскай Праваслаўнай Царквы. Гэтае рашэнне выклікала сур’ёзную спрэчку з Маскоўскім Патрыярхатам і перапынак у еўхарыстычных зносінах на некалькі месяцаў. У Эстоніі і далей дзейнічаюць дзве праваслаўныя структуры, якія належаць да розных юрысдыкцый.

Украіна

На працягу некалькіх дзесяцігоддзяў пасля аднаўлення незалежнасці Украіны побач існавалі праваслаўныя супольнасці, якія не знаходзіліся ў зносінах адна з адной. Атрымаўшы звароты епіскапаў, духавенства, вернікаў і Украінскай дзяржавы, Усяленскі Патрыярхат у 2018 годзе распачаў кананічны працэс, скіраваны на аднаўленне царкоўнага адзінства і наданне аўтакефаліі Царкве Украіны.

У кастрычніку 2018 года Сінод Усяленскага Патрыярхату задаволіў апеляцыі Філарэта Дзянісенкі і Макарыя Малетыча і аднавіў іх і іх паслядоўнікаў у царкоўных зносінах. У снежні таго ж года ў Кіеве адбыўся Аб’яднаўчы Сабор, які абраў Мітрапаліта Кіеўскага і ўсёй Украіны Епіфанія. 6 студзеня 2019 года Патрыярх Варфаламей уручыў яму Томас — афіцыйны дакумент аб наданні Праваслаўнай Царкве Украіны аўтакефаліі.

Гэтае рашэнне стала адной з найбольш значных і спрэчных падзей служэння Патрыярха Варфаламея. У 2018 годзе Маскоўскі Патрыярхат разарваў еўхарыстычныя зносіны з Усяленскім Патрыярхатам. Пасля пачатку поўнамаштабнага расійскага ваеннага ўварвання ў 2022 годзе Патрыярх Варфаламей публічна асудзіў расійскую агрэсію, паслядоўна падтрымліваў суверэнітэт Украіны і заклікаў да справядлівага міру.

Томас аб аўтакефаліі Праваслаўнай Царквы Украіны.

Служэнне праваслаўнаму адзінству і саборнасці

Адзін з найважнейшых напрамкаў служэння Патрыярха Варфаламея — стварэнне ўмоў, каб Памесныя Праваслаўныя Цэрквы маглі раіцца наконт агульных пытанняў. У 1992 годзе ён упершыню склікаў Сінаксіс Прадстаяцеляў Праваслаўных Цэркваў. Да 2016 года адбылося шэсць такіх сустрэч.

Сінаксіс Прадстаяцеляў Праваслаўных Цэркваў 1992 года.

Гэтыя Сінаксісы не з’яўляюцца органам улады над Памеснымі Цэрквамі. Гэта сустрэчы, на якіх Прадстаяцелі могуць разам разглядаць агульныя пытанні, узгадняць дзеянні і шукаць кансэнсус. Іх склікае Усяленскі Патрыярх, выконваючы служэнне адзінства і каардынацыі, даручанае Канстанцінопальскаму пасаду.

Плёнам доўгай падрыхтоўкі стаў Святы і Вялікі Сабор Праваслаўнай Царквы, які адбыўся на Крыце ў 2016 годзе, — першы агульнаправаслаўны сход такога маштабу ў сучасную эпоху. На ім старшынстваваў Патрыярх Варфаламей. Удзел узялі дзесяць з чатырнаццаці агульнапрызнаных на той час Памесных Праваслаўных Цэркваў; Антыяхійская, Руская, Балгарская і Грузінская Цэрквы ў апошнія тыдні вырашылі не прыязджаць.

Сабор прыняў дакументы пра місію Царквы ў сучасным свеце, шлюб, пост, адносіны з іншымі хрысціянамі і праваслаўнае жыццё ў краінах, дзе адначасова служаць епіскапы розных юрысдыкцый.

Святы і Вялікі Сабор Праваслаўнай Царквы на Крыце — Малітва падчас Святога і Вялікага Сабору Праваслаўнай Царквы на Крыце ў 2016 годзе.

У такіх краінах дзейнічаюць Асамблеі кананічных праваслаўных епіскапаў. Рашэнне пра іх стварэнне было прынята на міжправаслаўнай канферэнцыі ў Шамбэзі ў 2009 годзе, а Крыцкі Сабор пацвердзіў іх дзейнасць. Асамблеі дапамагаюць епіскапам розных Памесных Цэркваў, якія служаць у адной краіне, супольна вырашаць пытанні душпастырства, адукацыі, сацыяльнага служэння і агульнага публічнага сведчання.

Асамблея кананічных праваслаўных епіскапаў ЗША — Пасяджэнне Асамблеі кананічных праваслаўных епіскапаў ЗША. Фота: assemblyofbishops.org.

Патрыярх Варфаламей і Літва

Служэнне Патрыярха Варфаламея непасрэдна звязана і з гісторыяй Патрыяршага Экзархату ў Літве.

Пяць святароў у Літве, якіх Маскоўскі Патрыярхат пазбавіў святарскага сану, скарысталіся кананічным правам апеляцыі і звярнуліся да Усяленскага Патрыярха. 17 лютага 2023 года Свяшчэнны Сінод Канстанцінопальскай Царквы задаволіў іх апеляцыі, адмяніў накладзеныя пакаранні, аднавіў іх у святарскім сане і прыняў у юрысдыкцыю Усяленскага Патрыярхату.

У сакавіку 2023 года Патрыярх Варфаламей упершыню здзейсніў афіцыйны візіт у Літву. У Вільнюсе ён сустрэўся з духавенствам і вернікамі, кіраўнікамі Літоўскай дзяржавы і прадстаўнікамі рэлігійных супольнасцяў і падпісаў пагадненне аб супрацоўніцтве з Урадам Літоўскай Рэспублікі. Падчас візіту Патрыярх падкрэсліў значэнне свабоды рэлігіі і сумлення і абвясціў пра намер стварыць умовы для дзейнасці царкоўнай структуры Усяленскага Патрыярхату ў Літве.

Пазней у Літве быў заснаваны Экзархат Усяленскага Патрыярхату. У яго супольнасцях моляцца па-літоўску, па-ўкраінску, па-беларуску, па-руску і на іншых мовах. У чэрвені 2026 года Патрыярх Варфаламей зноў наведаў Вільнюс і маліўся разам з супольнасцю Экзархату; на той час Патрыяршым Экзархам у Літве ўжо служыў епіскап Таміскі Панарэт.

Хрысціянскае адзінства, дыялог і мір

Патрыярх Варфаламей працягвае распачаты яго папярэднікамі дыялог з іншымі хрысціянскімі Цэрквамі. Усяленскі Патрыярхат удзельнічае ў багаслоўскіх дыялогах з Рымска-Каталіцкай Царквой, Англіканскай Супольнасцю, лютэранамі, рэфарматамі, Старажытнымі Усходнімі Цэрквамі і іншымі хрысціянскімі традыцыямі.

Мэта гэтых размоў не ў тым, каб замоўчваць адрозненні ў веры. Яны імкнуцца да лепшага ўзаемнага разумення, пераадолення гістарычных рознагалоссяў і, наколькі магчыма, супольнага сведчання Евангелля і служэння чалавеку. Патрыярх таксама паслядоўна ўдзельнічае ў дыялогу з прадстаўнікамі юдаізму і ісламу, асабліва ў пытаннях міру, рэлігійнай свабоды, пераадолення экстрэмізму і павагі да чалавечай годнасці.

«Вайна ў імя рэлігіі — гэта вайна супраць рэлігіі».

Адказнасць за Божае стварэнне

За шматгадовую ўвагу да аховы навакольнага асяроддзя Патрыярха Варфаламея часта называюць «зялёным Патрыярхам». Ён развіў распачатае яго папярэднікам, Патрыярхам Дзімітрыем, царкоўнае служэнне дзеля абароны стварэння і дапамог зрабіць экалагічныя пытанні важнай часткай публічнага сведчання Праваслаўнай Царквы.

На думку Патрыярха Варфаламея, экалагічны крызіс — не толькі тэхнічная або эканамічная праблема. Ён выяўляе і духоўны крызіс: няздольнасць чалавека бачыць свет як Божы дар, памяркоўна карыстацца яго дабротамі і клапаціцца пра найслабейшых, якія першымі церпяць ад забруджвання і змены клімату.

«Калі людзі знішчаюць Божае стварэнне, парушаюць цэласнасць зямлі і забруджваюць воды, глебу і паветра планеты, усё гэта з’яўляецца грахом».

З яго ініцыятывы праводзіліся міжнародныя экалагічныя сімпозіумы, якія збіралі багасловаў, навукоўцаў, палітычных дзеячаў і абаронцаў навакольнага асяроддзя. З 2012 года ў гістарычнай Халкінскай багаслоўскай школе праходзяць таксама Халкінскія экалагічныя саміты; пяты такі саміт адбыўся ў 2022 годзе.

Халкінскі экалагічны саміт — Плакат Халкінскага экалагічнага саміту. Крыніца: halkisummit.com.

Служэнне адзінству ў часы перамен

Служэнне Патрыярха Варфаламея адбываецца ў час, калі Праваслаўная Царква сутыкаецца з войнамі, нацыяналізмам, міграцыяй, секулярызацыяй і складанымі кананічнымі спрэчкамі. Яго рашэнні не заўсёды ўспрымаюцца аднолькава, а некаторыя з іх выклікалі глыбокія канфлікты. Аднак ва ўсіх асноўных напрамках яго служэння можна ўбачыць адну мэту: каб Праваслаўныя Цэрквы не замыкаліся ў сабе, але разам сведчылі пра Хрыста, абаранялі свабоду і годнасць чалавека, служылі міру і захоўвалі Божае стварэнне.

Асноўныя крыніцы і дадатковае чытанне

RO Sanctitatea Sa Patriarhul Ecumenic Bartolomeu [afișează]

Sanctitatea Sa Patriarhul Ecumenic Bartolomeu

În cartierul Fanar din Constantinopol, în modesta Catedrală Patriarhală „Sfântul Gheorghe”, slujește din anul 1991 Patriarhul Ecumenic Bartolomeu. De-a lungul a peste trei decenii, numele său a devenit strâns legat de eforturile pentru întărirea unității Bisericii Ortodoxe, refacerea vieții bisericești distruse de regimurile comuniste, dezvoltarea dialogului creștin, apărarea libertății religioase și reamintirea responsabilității omului față de creația lui Dumnezeu.

Patriarhul Ecumenic este primul între egali între Întâistătătorii Bisericilor Ortodoxe. El nu este un „papă ortodox” și nu conduce celelalte Biserici Locale. Totuși, datorită poziției istorice și canonice a Tronului Constantinopolului, îi revine o slujire deosebită de reunire, coordonare și unitate a întregii Biserici Ortodoxe.

Arhiepiscopul Constantinopolului–Noua Romă și Patriarhul Ecumenic Bartolomeu.

Drumul spre slujirea patriarhală

Viitorul Patriarh s-a născut în anul 1940 pe insula Imbros, în actuala Turcie, primind numele Dimitrios Arhondonis. A urmat școala primară și secundară în Imbros și Istanbul, iar teologia a studiat-o la renumita Școală Teologică din Halki.

Și-a continuat studiile la Institutul Pontifical Oriental din Roma, la Institutul Ecumenic din Bossey, Elveția, și la Universitatea din München. Principalul său domeniu de cercetare academică a fost dreptul canonic. Pe lângă limbile sale materne, greaca și turca, Patriarhul vorbește italiana, germana, franceza și engleza, precum și greaca clasică și latina.

A fost hirotonit diacon în 1961 și preot în 1969. În 1973 a devenit Mitropolit al Filadelfiei, iar în 1990 Mitropolit al Calcedonului. În octombrie 1991, Sfântul Sinod l-a ales al 270-lea Arhiepiscop al Constantinopolului. La 2 noiembrie în același an a avut loc întronizarea sa solemnă pe Tronul Ecumenic.

Titlul său oficial este Arhiepiscop al Constantinopolului–Noua Romă și Patriarh Ecumenic.

Refacerea vieții bisericești

Începutul slujirii Patriarhului Bartolomeu a coincis cu transformări profunde în Europa Centrală și de Est. După prăbușirea regimurilor comuniste, Bisericile și-au recâștigat libertatea, dar în unele țări comunitățile, formarea clerului și structurile lor administrative fuseseră aproape distruse. Patriarhia Ecumenică a fost chemată să ajute la refacerea vieții bisericești și la soluționarea unor probleme canonice îndelung reprimate.

Albania

În Albania comunistă, religia fusese interzisă, bisericile închise sau distruse, iar clerul persecutat. După restabilirea libertății religioase, Patriarhia Ecumenică l-a trimis în țară pe Mitropolitul Anastasios Yannoulatos. În anul 1992 acesta a devenit Arhiepiscop al Tiranei și al întregii Albanii.

Sub conducerea Arhiepiscopului Anastasios, Biserica Ortodoxă a Albaniei a refăcut parohii, mănăstiri, formarea clerului, instituții educaționale și centre de asistență socială. Această renaștere a devenit unul dintre cele mai grăitoare exemple de reconstruire a vieții bisericești după persecuția comunistă. Arhiepiscopul Anastasios a trecut la Domnul în 2025; succesorul său a fost ales Arhiepiscopul Ioan.

Arhiepiscopul Anastasios și Patriarhul Bartolomeu — Arhiepiscopul Anastasios al Albaniei și Patriarhul Ecumenic Bartolomeu. Foto: Romfea.gr.

Estonia

Biserica Ortodoxă Apostolică Estonă primise autonomia din partea Patriarhiei Ecumenice în 1923, însă activitatea sa în țară a fost întreruptă în timpul ocupației sovietice. După restabilirea independenței Estoniei, o parte dintre parohiile ortodoxe a cerut restabilirea ordinii bisericești care fusese în vigoare înainte de ocupație.

În 1996, Patriarhia Ecumenică a reactivat Tomosul din 1923 și a restabilit activitatea Bisericii Ortodoxe Apostolice Estone autonome. Decizia a provocat un conflict grav cu Patriarhia Moscovei și întreruperea comuniunii euharistice timp de câteva luni. În Estonia continuă să funcționeze două structuri ortodoxe aparținând unor jurisdicții diferite.

Ucraina

Timp de câteva decenii după recâștigarea independenței Ucrainei, au existat în paralel comunități ortodoxe care nu se aflau în comuniune unele cu altele. După ce a primit cereri din partea episcopilor, clerului, credincioșilor și statului ucrainean, Patriarhia Ecumenică a început în 2018 un proces canonic menit să restabilească unitatea bisericească și să acorde autocefalia Bisericii Ucrainei.

În octombrie 2018, Sinodul Patriarhiei Ecumenice a admis apelurile lui Filaret Denisenko și Macarie Maletici și i-a restabilit pe ei și pe adepții lor în comuniunea bisericească. În decembrie același an, la Kyiv a avut loc Sinodul de Unificare, care l-a ales pe Mitropolitul Epifanie al Kyivului și al întregii Ucraine. La 6 ianuarie 2019, Patriarhul Bartolomeu i-a înmânat Tomosul, documentul oficial prin care Bisericii Ortodoxe a Ucrainei i-a fost acordată autocefalia.

Această decizie a devenit unul dintre cele mai importante și mai controversate evenimente ale slujirii Patriarhului Bartolomeu. În 2018, Patriarhia Moscovei a rupt comuniunea euharistică cu Patriarhia Ecumenică. După declanșarea invaziei militare ruse pe scară largă în 2022, Patriarhul Bartolomeu a condamnat public agresiunea rusă, a susținut consecvent suveranitatea Ucrainei și a cerut o pace dreaptă.

Tomosul de autocefalie al Bisericii Ortodoxe a Ucrainei.

Slujirea unității și a sinodalității ortodoxe

Unul dintre cele mai importante aspecte ale slujirii Patriarhului Bartolomeu este crearea condițiilor în care Bisericile Ortodoxe Locale să se poată consulta asupra problemelor de interes comun. În 1992 el a convocat pentru prima dată o Sinaxă a Întâistătătorilor Bisericilor Ortodoxe. Până în 2016 au avut loc șase asemenea întâlniri.

Sinaxa Întâistătătorilor Bisericilor Ortodoxe din 1992.

Aceste Sinaxe nu sunt o autoritate de conducere situată deasupra Bisericilor Locale. Ele sunt întâlniri în cadrul cărora Întâistătătorii pot examina împreună probleme comune, își pot coordona acțiunile și pot căuta consensul. Sunt convocate de Patriarhul Ecumenic ca parte a slujirii de unitate și coordonare încredințate Tronului Constantinopolului.

Rodul unei îndelungate pregătiri a fost Sfântul și Marele Sinod al Bisericii Ortodoxe, desfășurat în Creta în 2016 — prima întrunire panortodoxă de o asemenea amploare în epoca modernă. A fost prezidat de Patriarhul Bartolomeu. Au participat zece dintre cele paisprezece Biserici Ortodoxe Locale recunoscute atunci la nivel panortodox; Bisericile Antiohiei, Rusiei, Bulgariei și Georgiei au decis în ultimele săptămâni să nu participe.

Sinodul a adoptat documente despre misiunea Bisericii în lumea contemporană, căsătorie, post, relațiile cu ceilalți creștini și viața ortodoxă în țările în care slujesc simultan episcopi aparținând unor jurisdicții diferite.

Sfântul și Marele Sinod al Bisericii Ortodoxe din Creta — Rugăciune în timpul Sfântului și Marelui Sinod al Bisericii Ortodoxe din Creta, în anul 2016.

În asemenea țări funcționează Adunări ale Episcopilor Ortodocși Canonici. Înființarea lor a fost hotărâtă la Conferința Panortodoxă Presinodală de la Chambésy din 2009, iar activitatea lor a fost confirmată de Sinodul din Creta. Adunările îi ajută pe episcopii diferitelor Biserici Locale care slujesc în aceeași țară să abordeze împreună problemele pastorale, educația, slujirea socială și mărturia publică comună.

Adunarea Episcopilor Ortodocși Canonici din Statele Unite — Ședință a Adunării Episcopilor Ortodocși Canonici din Statele Unite. Foto: assemblyofbishops.org.

Patriarhul Bartolomeu și Lituania

Slujirea Patriarhului Bartolomeu este legată în mod direct și de istoria Exarhatului Patriarhal al Lituaniei.

Cinci clerici din Lituania care fuseseră caterisiți de Patriarhia Moscovei și-au exercitat dreptul canonic de apel și s-au adresat Patriarhului Ecumenic. La 17 februarie 2023, Sfântul Sinod al Bisericii Constantinopolului le-a admis apelurile, a anulat pedepsele impuse, i-a restabilit în treapta preoțească și i-a primit în jurisdicția Patriarhiei Ecumenice.

În martie 2023, Patriarhul Bartolomeu a efectuat prima sa vizită oficială în Lituania. La Vilnius s-a întâlnit cu clerici și credincioși, cu conducătorii statului lituanian și cu reprezentanți ai comunităților religioase și a semnat un acord de cooperare cu Guvernul Republicii Lituania. În timpul vizitei, Patriarhul a subliniat libertatea religiei și a conștiinței și a anunțat intenția de a crea condițiile necesare funcționării unei structuri bisericești a Patriarhiei Ecumenice în Lituania.

Ulterior, în Lituania a fost înființat Exarhatul Patriarhiei Ecumenice. În comunitățile sale se slujește în limbile lituaniană, ucraineană, belarusă, rusă și în alte limbi. În iunie 2026, Patriarhul Bartolomeu a vizitat din nou Vilnius și s-a rugat împreună cu comunitatea Exarhatului; la acel moment, Episcopul Panaretos de Tamisos slujea deja ca Exarh Patriarhal în Lituania.

Unitatea creștină, dialogul și pacea

Patriarhul Bartolomeu continuă dialogul cu celelalte Biserici creștine început de predecesorii săi. Patriarhia Ecumenică participă la dialoguri teologice cu Biserica Romano-Catolică, Comuniunea Anglicană, luteranii, reformații, Bisericile Ortodoxe Orientale și alte tradiții creștine.

Scopul acestor convorbiri nu este trecerea sub tăcere a diferențelor de credință. Ele urmăresc o mai bună înțelegere reciprocă, depășirea neînțelegerilor istorice și, pe cât este posibil, mărturisirea comună a Evangheliei și slujirea omului. Patriarhul participă, de asemenea, în mod consecvent la dialogul cu reprezentanți ai iudaismului și islamului, mai ales cu privire la pace, libertatea religioasă, depășirea extremismului și respectarea demnității umane.

„Războiul în numele religiei este un război împotriva religiei.”

Responsabilitatea față de creația lui Dumnezeu

Datorită preocupării sale îndelungate pentru protecția mediului, Patriarhul Bartolomeu este adesea numit „Patriarhul verde”. El a dezvoltat slujirea Bisericii pentru ocrotirea creației, începută de predecesorul său, Patriarhul Dimitrie, și a contribuit la transformarea problemelor ecologice într-o parte importantă a mărturiei publice a Bisericii Ortodoxe.

În viziunea Patriarhului Bartolomeu, criza ecologică nu este doar o problemă tehnică sau economică. Ea dezvăluie și o criză spirituală: incapacitatea omului de a vedea lumea ca dar al lui Dumnezeu, de a folosi cu cumpătare bunurile ei și de a se îngriji de cei mai vulnerabili, care suferă primii din cauza poluării și a schimbărilor climatice.

„Când oamenii distrug creația lui Dumnezeu, degradează integritatea pământului și contaminează apele, solul și aerul planetei, toate acestea sunt păcate.”

La inițiativa sa au fost organizate simpozioane ecologice internaționale, reunind teologi, oameni de știință, lideri politici și activiști de mediu. Din 2012, istorica Școală Teologică din Halki găzduiește și summituri ecologice Halki; cel de-al cincilea a avut loc în 2022.

Summit ecologic Halki — Afiș al unui summit ecologic Halki. Sursa: halkisummit.com.

Slujirea unității într-o vreme a schimbărilor

Slujirea Patriarhului Bartolomeu se desfășoară într-o perioadă în care Biserica Ortodoxă se confruntă cu războaie, naționalism, migrație, secularizare și dispute canonice complexe. Hotărârile sale nu au fost întotdeauna primite în același fel, iar unele au provocat conflicte profunde. Cu toate acestea, în toate domeniile principale ale slujirii sale poate fi observată aceeași direcție: dorința ca Bisericile Ortodoxe să nu rămână închise în ele însele, ci să-L mărturisească împreună pe Hristos, să apere libertatea și demnitatea omului, să slujească pacea și să ocrotească creația lui Dumnezeu.